Культура і туризм без бар’єрів — це не привілей. Це право.
Безбар’єрність у культурі та туризмі — ще один важливий напрям Тижня безбар’єрності. І це не лише про пандуси чи зручні сходи. Це — про цілісне ставлення до людини. Про доступ до емоцій, сенсів, знань і вражень. Про участь. Про включення. Про право бути собою в культурному просторі та на туристичних маршрутах.
Що означає культурна безбар’єрність?
Це коли кожна людина, незалежно від фізичних чи когнітивних особливостей, соціального статусу, віку чи життєвих обставин, має рівний доступ до культурного життя:
▪ коли музеї мають тактильні експонати та аудіоописи;
▪ коли театри забезпечують сурдопереклад і просторову доступність;
▪ коли виставки супроводжуються адаптованими матеріалами для людей з порушеннями зору чи слуху;
▪ коли громада залучає до культурних подій не тільки глядачів, а й митців з інвалідністю;
▪ коли культурне життя — це про участь, а не лише про спостереження.
Безбар’єрний туризм — це туризм людяності.
Подорожі мають бути не лише привабливими, а й доступними для кожного. Це коли:
▪ туристичні маршрути обладнані навігацією для людей з порушеннями зору;
▪ екскурсії мають гідів, які знають, як працювати з різними групами населення;
▪ на локаціях передбачено візкову доступність, зони відпочинку, інформаційні стенди зі шрифтом Брайля або QR-коди з аудіоописами;
▪ місцеві громади дбають про те, щоб гостинність не знала бар’єрів.
