Пам'ятка про небезпеку туберкульозу!
Туберкульоз – інфекційне захворювання, що уражає всі органи і тканини організму людини: очі, кістки, шкіру, сечостатеву систему, кишечник тощо. Найчастіше зустрічається туберкульоз легень. Хворіють на туберкульоз незалежно від статі, віку, національної приналежності та соціального становища.
Збудник захворювання – мікобактерія туберкульозу (паличка Коха) – надзвичайно стійкий і, потрапляючи в навколишнє середовище, залишається небезпечним до 12 місяців. Пряме сонячне проміння вбиває збудника за 1-1,5 години, ультрафіолетове опромінювання – 3-5 хвилин, кип’ятіння – 50 хвилин. Для дезінфекції використовуються хімічні речовини, які містять хлор.
Як можна заразитися?
Зараження найчастіше відбувається під час спілкування з людиною, яка має «відкриту» форму захворювання. Така людина виділяє мікобактерії туберкульозу в навколишнє середовище під час кашлю, чхання та голосної розмови з крапельками мокротиння та слини.
Туберкульозні палички можуть потрапляти в організм при споживанні заражених збудниками туберкульозу м’яса великої рогатої худоби, курей, молочних продуктів, яєць. А також при недотриманні правил особистої гігієни через предмети вжитку, посуд та постіль, папери, недопалки хворого на туберкульоз з відкритою формою тощо.
Незалежно від того, яким чином мікобактерії проникли в організм, вони оселяються в тому органі, опірність якого до хвороби найменша. Це можуть бути легені, кістки, нирки, очі, шкіра, м’язи, печінка, мозок та інші.
Що може сприяти зараженню?
У будь-яку мить, коли у людини знижується імунітет внаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, травм, недостатнього харчування, поганих житлових умов, виснажливої праці, інфікування може перейти в хворобу.
Значно збільшується ризик виникнення захворювання на туберкульоз у людей, які палять тютюнові вироби, вживають алкоголь або наркотики, у ВІЛ-інфікованих.
Перші ознаки захворювання
Початок туберкульозу найчастіше невиразний. Часто захворювання перебігає під маскою грипу, бронхіту, запалення легенів.
Якщо хворий більше 3-х тижнів скаржиться на нездужання, швидку втомлюваність, кашель з виділенням мокротиння, задуху, відсутність апетиту, пітливість, особливо вночі, підвищення температури тіла, йому необхідно негайно звернутися до сімейного лікаря для поглибленого обстеження. Сучасна медицина володіє дуже ефективними методами виявлення туберкульозу на ранніх стадіях.
Щоб своєчасно виявити захворювання на туберкульоз, кожна доросла людина повинна один раз на рік робити флюорографічне обстеження. Дослідження у дітей до 7 років проводяться один раз на рік за допомогою туберкулінової діагностики (проби Манту).
Як запобігти туберкульозу?
Кожна людина повинна пам’ятати, що з хворим на туберкульоз можна зустрітися на виробництві, в установах, місцях громадського харчування, транспорті, лікувально-оздоровчих закладах та інших місцях скупчення людей. Оскільки неможливо уникнути контакту з хворими на туберкульоз, то слід знати елементарні правила захисту від цієї інфекції.
Найважливішим із них є дотримання правил особистої гігієни, охайності. Їжа має бути поживною, багатою на білки, вітаміни, мікроелементи. Житлові та робочі приміщення треба добре провітрювати, робити вологе прибирання, а також відкривати щодня штори і гардини, щоб у кімнату заглянуло сонце, яке вбиває мікобактерії туберкульозу і значною мірою захищає від хвороби.
Необхідно вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, загартовуватись, не курити і не зловживати алкоголем.
Несприйнятливість дитячого організму до туберкульозу значно підвищує протитуберкульозне щеплення – вакцинація БЦЖ. Здійснюють її в пологовому будинку на 3-5 день життя новонародженого. Триває цей імунітет 5-6 років, а потім слабне. Повторні щеплення проводять у 7 років, щоб підтримати імунітет.
Лікування туберкульозу тривале і складне. Більшість хворих протягом усього життя перебувають під наглядом фтизіатрів і періодично отримують профілактичне лікування.
Своєчасне кваліфіковане лікування дає змогу у 95% випадків повністю вилікувати туберкульоз, скоротити термін перебування у стаціонарі та значно зменшити ризик ускладнень та розвиток стійких до ліків форм туберкульозу.
